[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 3«123»
Форум » Тестовий розділ » На допомогу вчителю » Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.52 | Повідомлення # 16
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
«Анекдот про мурашок і слона»
Два мурашки побачили слона. Один каже:

- Дивись, скільки м'яса!
- Так-то воно так, - відповідає другий, - та як ми його доту?
- Головне - завалити, а потім ногами Затопчу.

Мораль: ми часто не усвідомлюємо величини проблеми, яку нам належить вирішити.

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.58 | Повідомлення # 17
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
«Рождественский сон»Константин Галковский, «Рождественский сон».

Снилась мне детства волшебная сказка:
Вечер рождественский. Елка в огнях.
Теплый уют. Материнская ласка,
Так все, как было в минувшего днях.
Сердце младенчески чистое бьется,
Видя вокруг: счастье, мир и любовь,
Мир весь по-братски обнять так и рвется...
...Детства – забытая песня без слов.
Было за полночь. Я вдруг пробудился.
Вьюга. Метель за окном. Ветра вой.
Встала действительность... Сон, что приснился,
Долго витал над моей головой.

Мораль: воспоминания о родительском доме – тот маяк, который помогает человеку в самое тяжелое время.

 
MargoДата: Середа, 03.11.2010, 22.50 | Повідомлення # 18
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Притча о кофе
Приходит к отцу молодая девушка и говорит -
- Отец, я устала, у меня такая тяжелая жизнь, такие трудности и проблемы, я все время плыву против течения, у меня нет больше сил... что мне делать?
Отец вместо ответа поставил на огонь 3 одинаковых кастрюли с водой, в одну бросил морковь, в другую положил яйцо, а в третью насыпал зерна кофе. Через некоторое время он вынул из воды морковь и яйцо и налил в чашку кофе из 3 кастрюли.
- Что изменилось? - спросил он свою дочь.
- Яйцо и морковь сварились, а зерна кофе растворились в воде - ответила она.
- Нет, дочь моя, это лишь поверхностный взгляд на вещи. Посмотри - твердая морковь, побывав в кипятке, стала мягкой и податливой. Хрупкое и жидкое яйцо стало твердым. Внешне они не изменились, они лишь изменили свою структуру под воздействием одинаковых неблагоприятных обстоятельств - кипятка. Так и люди - сильные внешне могут расклеиться и стать слабаками там, где хрупкие и нежные лишь затвердеют и окрепнут...
- А кофе? - спросила дочь
- О! Это самое интересное! Зерна кофе полностью растворились в новой враждебной среде и изменили ее - превратили кипяток в великолепный ароматный напиток. Есть особые люди, которые не изменяются в силу обстоятельств - они изменяют сами обстоятельства и превращают их в нечто новое и прекрасное, извлекая пользу и знания из ситуации...
 
MargoДата: Субота, 06.11.2010, 22.48 | Повідомлення # 19
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Жив був один майстер. Його учні завжди дивувалися, адже ніколи не бачили його обиччя похмурим. Ніколи не чули з його уст поганого. Він завжди сіяв від радості і у всьому шукав лише позитивну сторону.
- Це чудово, прекрасно.. - часто повторював він на прогулянках.
Учні вирішили підоловити вчителя. При черговій прогулянці вони знайшли на дорозі старе прогниле тіло дохлого кота.
- Учителю подивіться на це. Що ви про це скажите.
- Це чудово.
- Що тут чудового???????
- Які в нього білосніжні зуби
Не все так погано.
Шукайте позитив.
 
MargoДата: Субота, 06.11.2010, 22.50 | Повідомлення # 20
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Прежде чем положить карандаш в коробку, мастер отложил его в сторону. - есть пять вещей, которые ты должен узнать, - сказал он карандашу, - прежде чем я отправлю тебя в мир. Всегда помни о них, и ты станешь лучшим карандашом. Первое: ты сделаешь много великого, но лишь в том случае, если позволишь Кому-то держать тебя в Своей руке. Второе: время от времени ты будешь переживать болезненное обтачивание, но оно необходимо, чтобы ты мог лучше рисовать. Третье: ты сможешь исправлять ошибки, которые совершишь. Четвертое: то, что наиболее ценно и важно в тебе, будет всегда внутри тебя самого. И пятое: на какой бы поверхности тебя ни использовали, ты всегда должен оставлять свой след. Каким бы ни было твое состояние, ты должен продолжать писать.
 
MargoДата: Субота, 06.11.2010, 22.59 | Повідомлення # 21
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Вища мудрість
Одного разу до старого майстра китайських бойових мистецтв прийшов молодий європеєць і запитав:
- Учителю, я чемпіон своєї країни з боксу і французської боротьби. Чого бти ще міг навчити мене?
Старий Майстер усміхнувся і сказав:
- Уяви, що ти гуляєш містом і випадково забрів туди, де тебе очікують громили, щоб нам`яти тобі боки й пограбувати. Тож я навчу тебе не гуляти в таких місцях.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.11 | Повідомлення # 22
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
«Життя – це можливість. Скористайся нею»
«Життя – це краса. Милуйся нею»
«Життя – це мрія. Здійсни її.»
«Життя – це виклик. Прийми його.»
«Життя – повинність твоя насущна. Виконай її.»
« Життя – це багатство. Не розтрать його.»
«Життя – це гра. Стань гравцем.»
«Життя – це кохання. Насолоджуйся ним сповна.»
«Життя – це таємниця. Пізнай її»
«Життя – король лиха. Побори все.»
«Життя – це боротьба. Стань борцем.»
«Життя – це прірва невідомого. Небоячись, ступи в неї.»
«Життя – фортуна. Шукай цю мить.»
«Життя таке чудове. Не загуби його.»
«Це твоє життя, борись за нього!»

Мати Тереза

 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.39 | Повідомлення # 23
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
ЛЕВ І ЛИСИЦЯ Байка Езопа
Жив колись у темному лісі могутній красень лев. Коли він обходив свої володіння, всюди навкруги тріщало гілля, трава хилилася й звірі ховалися в нори.
Та минав час, лев старішав, підупадав на силі, і врешті настала година, коли він так охляв, що й на ноги звестися не міг.
- Що ж мені тепер робити? - журився [32]лев.- Полювати не можу, годувати мене нікому; їй-право, сконаю з голоду, гірка моя доле!
Смутний-невеселий сидів лев біля печери. Та раптом сяйнула йому думка - і очі спалахнули вогнем.
- Ні! Лев зроду ні перед ким не схилявся - тож і перед смертю не стане на коліна. Є ще спосіб урятуватися. Ану ж бо спробую щастя!
Простягся лев на землі та й застогнав - жалібно-жалібно...
Трохи згодом на дерево неподалік печери сів орел і, почувши левів стогін, дивом здивувався.
- Скільки пам'ятаю себе птахом,- каже до лева,- ще не чув, аби цар звірів стогнав.
- Що ж тут дивного - я тяжко занедужав,- відповів лев.
- Ти занедужав?
- Ще й як! Голова мені гуде, все тіло болить, так що й поворухнутися не можу. Поліз би в печеру перележати, але боюся: ляжу, то більше не встану... Ой, орле, орле, це вже смерть до мене підступає!
І лев перевальцем поліз до печери. «Полечу та розповім у лісі, що лев помирає» , - надумався орел. Змахнув крилами, шугнув у небо й полинув до джерела, куди приходили звірі на водопій. Сів на суху гілляку та й ну гукати:
- Гей-гей! Слухайте! Лев занедужав, лежить у печері й стогне-тужить - так йому тіло болить. Вже недовго йому жити!
- Ти ба! - недовірливо мовив олень.
- Коли хочеш, піди сам подивися,- сказав орел і полетів далі.
- Ходімо глянемо на лева, чи й справді він такий слабий,- мовив олень до звірів.
- Підемо, тільки завтра або позавтра, бо сьогодні ніколи,- відповіли ті.
Новина швидко облетіла весь ліс. Багатьом закортіло подивитися на свого слабого царя. То той, то той звір вирушав до нього, але хто входив до печери, назад не вертався. Бо розважив собі лев лукаво, що коли вже не може він полювати - нехай пожива сама до нього приходить. І не помилився. Майже щодня з'являвся в печері котрийсь із звірів, а коли й по двоє чи по троє. Тож усе добре велося.
Хитра лисиця вдень і вночі нишпорила в лісі, все вона знала, всюди встигала - ніде без неї [34] не обходилося. їй одразу впало в око, що багато звірів кудись позникало, а куди - ніхто не знав.
«Не я буду, коли не дізнаюся»,- поклала собі лисиця.
Стала міркувати, як розкрити таємницю, довго сушила голову і врешті надумала.
«Простежу-но за котримсь із звірів, ну, хоч би за сірим цапиком, їх уже ціле стадо бозна-де ділося».
Вилізла лисиця з нори та й подалася слідом за цапиком. Аж бачить - підбіг той до левової печери, покрутився біля входу та й гульк усередину.
«Е-е-е,- подумала лисиця,- тут щось не те». Підкралася ближче, сховалася за великим каменем навпроти печери і почала стежити. Та й побачила все, що там діялося.
«Он воно що! Бач, як вони попадаються, бідолахи! Але хто ж їм винен, коли й на дещицю розуму не мають?! А проте цікаво дізнатися, як почувається лев. Тільки я не така дурна, щоби датися йому в пазури». Вийшла лисиця з-за каменя й гукнула:
- Гей, леве!
- Хто там? - питає лев. - Це я, лисиця! Почула, що ти занедужав, і прийшла провідати. То як твоє здоров'ячко?
- Ох, не питай! Дуже кепсько! - відказує лев кволим голосом.- Але чому ти не заходиш? Посидь біля мене, погомонимо. Знудьгувався я в самоті.
- Стривай, леве! Я бачу тут, біля печери, сліди багатьох звірів, що навідували тебе. Цікаво, чому ці сліди ведуть тільки до печери, а назад - ні? Мовчиш? Ні, я не можу до тебе зайти!
По цих словах лисиця шаснула у кущі та й подалася додому.
- Що сталося, матусю? - питають її лисенята.- Чому ти так бігла?
- Ходіть спершу вечеряти, потім розкажу. Повечеряли вони й полягали спати. Тоді лисиця розповіла про нерозумних звірят, що самі пішли в левову пащу.
- Отож, діточки, затямте на все життя: не рушайте в дорогу, не знаючи, куди вона приведе і чи можна повернутися нею назад,- сказала лисиця наостанок.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.42 | Повідомлення # 24
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
ВОВК І КОЗА
Байка Езопа
Весняного погожого ранку на високій горі над кручею паслася біленька кізка. Навколо буяли соковиті трави, зеленіли дерева, пишнілися кущі. Ласувала кізка смачними паростями й примовляла вдоволено:
- Ме-е-е! Ме-е-е! Як гарно в горах, коли все зеленіє. Яка краса!
Вовк, пробігаючи під горою, почув її голос. Підвів голову, зміряв оком висоту й зітхнув:
- Жаль, не видеруся. Але ж коза може сюди скочити. Це їй за іграшки. А там...
Вовкові очі жадібно заблищали, і він облизав гострі зуби.
- Як би заманити сюди кізку? - пробурмотів собі під ніс. Думав, думав сіроманець, а потім усміхнувся лукаво та й каже:
- Ет, що тут мудрувати? Хіба важко? Хитрість допоможе всюди, отже, без неї не обійдешся.
Прокашлявся вовк, аби пом'якшав голос, і гукнув солоденько:
- День добрий, біленька кізко!
- День добрий,- відмовила та. Нітрохи не злякалася, бо знала: вовкові не видертися до неї.
- А чого це ти пасешся над бескеттям? - удавано здивувався сіроманець.- Що ти там знаходиш? Чи тобі кращого місця немає?
- О, тут такі смачні гілочки
- Та кинь ти їх Ходи сюди, поглянь, що то є справжня паща. Яка тут трава висока, які буйні кущі! їй-право, ти такого харчу зроду-віку не бачила
- Дякую, любий вовче,- чемно відказує кізка, усміхаючись сама до себе,- але мені й тут добре.
- Ого! А який тут виноград! А я й не бачив! - вигукнув вовк.- І коли він устиг викинути такі товсті смачні пагони?
- І на горі є виноград,- сміється кізка, - скільки хочеш!
- Далебі, не такий добрий, як тут,- правив своєї вовк.- Ходи-но сюди, покуштуєш - спасибі мені скажеш.
Кізці урвався терпець; нахилилася вона над кручею й каже насмішкувато:
- Ой вовче, вовче! Здається мені - клопочешся не так за мій живіт, як за свій! Хіба ні?
Побачив вовк, що пошився в дурні, та й прикусив язика. Похнюпився й сердито почвалав геть.
А кізка напаслася й пішла собі відпочивати.
Отож, коли шахраї мають справу з розумними людьми, їхні хитрощі не досягають мети.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.47 | Повідомлення # 25
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
НЕДУЖИЙ ОЛЕНЬ
Байка Езопа
На зеленій галявині посеред лісу жив гарний олень. Віддавна тут мешкали його мати й бабуся, і всі мали це місце за свою домівку. Ніхто із звірів не заходив туди пастися, знаючи, що тамтешня трава належить оленеві.
Та якось золоторогий красень захворів; не міг ні бігати, ні пастися, лежав на зеленій траві й жалібно стогнав.
Почула той стогін коза, яка саме минала галявину. Підійшла до оленя, питає:
- Ти що, занедужав, сусіде?
- Ох,- відказує олень,- болить мені все тіло, не можу ні їсти, ні пити.
- Бажаю тобі якнайшвидше одужати!
- Дякую,- мовив олень і заплющив очі. Коза намірилася йти, та побачила на галявині
зелену, соковиту траву. Покрутилася й подумала: все одно олень не їстиме - чи не попастися трохи? Та й наїлася трави досхочу, а тоді подалася додому. По дорозі зустріла двох ко-рів-сусідок.
- Добрий день, чули новину?
- Яку?
- Олень занедужав, болить йому все тіло, він лежить і стогне.
- Ой лишенько! - жалісно вигукнули корови.- Треба піти навідати його.
- Я вже там була, трохи його розважила. Невдовзі корови прийшли на галявину до оленя.
- Як здоров'ячко, любий сусіде? - питають.
- Ох, занедужав, і сам не знаю чого, болить мені все тіло, що й підвестися не можу. Дякую, що навідали.
Корови трохи постояли біля оленя, побажали йому якнайшвидше одужати та й подалися геть. А по дорозі червона каже до чорної:
- Глянь лиш, яка зелена соковита трава!
- Я помітила, коли ми ще сюди йшли, та й подумала: чом би не поласувати...
- Авжеж, авжеж! Нумо скуштуймо! Скубнули корови траву - ох і смачна ж! Понапасалися добре та й почимчикували додому, ситі та веселі. Дорогою зустріли коня з віслюком, що дуже кудись поспішали.
- Куди це ви так квапитеся? - питають корови.
- Таж олень занедужав, ідемо навідати,- відповідають ті.
- Ідіть, ми саме від нього вертаємось.
Незабаром кінь з віслюком дісталися галявини, розпитали оленя, як він почувається, чи не хоче, бува, чого, а тоді попрощалися й пішли. Аж ось побачили соковиту пашу.
- Чи не поскубти травички? - каже віслюк.- Олень усе одно занедужав, і вона пропадає марно.
- Чому б не поскубти,- згодився кінь. Понапасалися добре, згадали, що вже час і додому.
На другий день на галявину прийшли коза із своєю сестрою. А вертаючись додому, знову поскубли зеленої травички. Те саме зробили корови, кінь з віслюком, ватага кролів та зайців, які теж дізналися про оленеву хворобу й забажали навідати його. А ще згодом прибігли вівці з ягнятами та черідка телят. Пробули з оленем весь день, розважали балачками, зичили здоров'я, а коли пішли -: не залишилось на галявині жодної травинки. Все випасли оленеві друзі.
На ранок олень трохи оклигав, підвівся з землі й захотів попастися, адже кілька день ріски в роті не мав. Проте хоч скільки він нахилявся - не міг намацати ні травинки.
«Ой лишенько,- подумав він,- це ж мої сусіди випасли всю траву. Що тепер робити, немає ж сили піти попастися кудись-інде; невже конати з голоду?»
На той час галявиною бігла лисиця. Побачила оленя, розпитала за все й засміялася:
- Не журися, я принесу тобі оберемок трави й води напитися, ще й розуму навчу: ніколи не водися з кепськими товаришами, від них завжди більше шкоди, ніж користі.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.49 | Повідомлення # 26
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
ВІЗНИК ТА ГЕРАКЛ
Байка Езопа
Геракл (Геркулес) - в грецькій міфології - герой, втілення мужності, відваги, сили, працелюбності.
Одного разу запріг селянин волів та й поїхав у поле. Саме в ту пору випали дощі, й дорога була слизька, а де траплялася глина - зовсім годі проїхати. Воли ледве спустилися з крутого узвозу й дісталися краю поля. Обіч дороги була канава, і воза занесло туди.
- Що ж тепер робити? - розпачливо вигукнув селянин.- Я дуже кваплюся! Як витягти воза з багнюки? А може, покликати Геракла? Він, далебі, допоможе.
Та й заходився гукати:
- О всесильний Геракле, прийди й витягни мого воза з канави, тобі це за іграшки! Ти ж добрий! Допоможи мені!
Довго кликав селянин; нарешті Геракл з'явився й сказав:
- Чоловіче добрий! Цього воза можна витягти самому: треба взятися за колеса й вирвати їх з глини та підігнати волів. Спершу потрудися, спробуй сам собі допомогти, а тоді вже клич мене. Бо як сам нічого не робиш - нема чого когось кликати.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.51 | Повідомлення # 27
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
ЖАБИ
Байка Езопа
Серед зеленого поля було невеличке блакитне озерце. Жили в ньому дві жаби.
Зиму перебули вони щасливо. В озері було багато поживи, і жаби нічим не клопоталися.
Але настало таке спекотне літо, що озерце висохло,- зосталася від нього маленька калюжка.
У цій калюжці й ховалися жаби, нарікаючи на жорстоку долю.
- Довго тут не висидиш,- каже якось одна жаба.- Щодень стає жаркіше,- скоро й ця вода висохне.
- Авжеж,- відповідає друга.- Треба шукати кращого місця. Може, десь недалечко є річка чи більше озеро. Пересиділи б там спеку, а з першими дощами повернулися б сюди.
- Гаразд,- погодилася перша.- Зараз же вирушаймо.
- Коли так, то й так. Уперед!
Вилізли жаби з озерця, подалися шукати ліпшого притулку. Незабаром бачать - колодязь.
- О! Там є вода!
Доплигали вони до колодязя, зазирнули.
- Ну й глибоко!
- А скільки води! Стрибнемо? Де ще знайдеш краще?
І перша жаба намірилася стрибнути.
- Стій, дурепо! - спинила її подруга.- А коли й тут висохне вода? Звідси вже не вилізеш - високо. Краще пошукаймо іншого місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати в першу-ліпшу яму, не думаючи, що буде по тому.
 
MargoДата: Понеділок, 15.11.2010, 22.53 | Повідомлення # 28
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
ВОЯКА ТА КІНЬ
Байка Езопа
Колись за давніх-давен жив хоробрий вояка. І був у нього кінь, прудконогий красень. Понад усе полюбляв він поєдинки.
Зачувши, що цар кличе мужів свого краю до бойового походу, вояка засідлав коня і вирушив У путь.
Протягом усього походу він дбайливо доглядав вірного друга. Купав його, чистив, годував добірним вівсом і духмяним свіжим сіном. І ситий, плеканий огир блискавкою літав у бою, не раз рятуючи життя своєму господареві.
По війні хоробрий вояка з конем щасливо вернувся додому. Та щось непокоїло коня, і недарма. Бо наступного ранку господар запріг його, добряче навантажив воза й поїхав на базар. Гадав кінь, що після базару відпочине, проте господар одразу запріг його до плуга й до пізнього вечора орав ниву.
З того дня й почалося. Від світання до смерку тяжко працював кінь, духу не переводячи. Ба навіть уночі їздив господар чи до млина, чи ще куди.
І так день у день!
А що тепер не було війни, то й здавалося господареві - нема чого доглядати коня, тож і годував його не добірним вівсом і духмяним сіном, а самою сухою соломою.
Бідолашний кінь поволі почав підупадати на силі. До того ж, як добрий колишній скакун, почувався незаслужено скривдженим.
«Бач, як скінчилася війна,- часто думав він,- то й не доглядає мене господар. Не любить мене по-справжньому».
Минув якийсь час, і країну раптом облетіла звістка: сусідній цар іде війною на їхню землю, аби відвоювати колишні володіння.
Сколихнувся край. Залунали сурми, зусібіч розлетілися гінці - і рушили до столиці бойові дружини, поповнюючи цареві лави. Подався до війська й наш звитяжець, випрягши коня з плуга.
- Знову в похід, кониченьку мій! - гукнув запально.- Неси ж мене прудко, друже, як носив колись, пам'ятаєш?
- Пам'ятаю,- зітхнув кінь.
- Тож мчи і знай, що від спритності твоєї залежить життя господаря.
- Мчу,- сказав кінь і рвонув щосили.
Та не подолавши й половини шляху, упав, знеможений.
Вояка допоміг коневі підвестися й знову сів-на нього. Та кінь незабаром спіткнувся, зашкутильгав і звалився додолу.
- Ти ба! - здивувався господар.- Що це тобі?
Перегодом рушили вони далі. Та кінь падав знову й знову.
- Ну, що мені з тобою робити? - розпачливо вигукнув вояка.- Як зарадити лихові?
- Ходи пішки, господарю,- відмовив кінь.- Ти мав скакуна, та зробив з нього віслюка. Як же тепер віслюка обернеш на скакуна?
Присоромлений вояка похилив голову.
Отак часом люди доти дбають про інших, доки залежні від них, а потім забувають про свої обов'язки.
 
MargoДата: Четвер, 18.11.2010, 16.26 | Повідомлення # 29
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Уроки гусей

Урок 1: Держитесь вместе
Стая гусей, летящая идеальным клином, – действительно прекрасное зрелище.Что говорит наука, — почему они летят таким образом? Исследования показали, что когда каждый гусь взмахивает крыльями, возникает мощный восходящий поток воздуха, подхватывающий летящих позади птиц. Дальнейшие исследования подтвердили, что эта «командная работа» позволяет стае пролететь на 70% больше, чем смог бы пролететь один гусь.

Партнерские отношения и командная работа делают каждого из нас сильнее. Люди, имеющие одну цель и чувство общности, могут добраться туда, куда направляются, гораздо быстрее и легче, потому что они путешествуют, опираясь на силу друг друга. Если вы окружаете себя единомышленниками вероятность успеха гораздо выше, чем когда вы пытаетесь справиться со всем самостоятельно.

Урок 2: Сохраняйте строй
Когда гусь выпадает из построения, он внезапно ощущает сопротивление воздуха и силу тяжести. И когда это происходит, отставший гусь начинает усиленно махать крыльями, пока ему не удастся вновь присоединиться к стае.

Если вы организовали хорошую команду, сохраняйте её и работайте вместе. Если у вас есть столько же здравого смысла, сколько у гуся, вы останетесь в одном строю с людьми, которые идут в ту же сторону, что и вы. Конечно, будут трудные времена, и время от времени вы можете раздражать друг друга… но невозможно создать эффект взаимного усиления, работая в одиночестве.

Урок 3: Меняйтесь
Когда гуси летят клином, вожак в конце концов устаёт и переходит в конец стаи, чтобы восстановить силы, а другой гусь тем временем занимает его место впереди.

Очень важно распределять нагрузку среди членов команды. .Разумно выполнять сложную работу по очереди, касается ли это людей или гусей, летящих на юг.

Урок 4: Общайтесь
Хотя это не всегда слышно с земли, гуси, летящие клином, – весьма шумная компания. Существует несколько теорий, объясняющих это. Согласно одной из них, гуси кричат, чтобы воодушевить друг друга… а другая теория утверждает, что крики гусей служат для передачи данных о местоположении каждого гуся. Что-то вроде «поднажми, парень (га-га-га), я у тебя на хвосте».

Почему бы гуси ни кричали, само собой разумеется, что мы всегда должны общаться друг с другом, поддерживать и подбадривать, когда это необходимо. У нас также должны быть способы сообщить, что есть проблемы.

Урок 5: Никого не оставляйте в одиночестве
Когда один из гусей не может больше лететь (заболевает, получает заряд дроби и т.д.), двое других гусей покидают стаю и остаются с ослабшим товарищем, пока он не сможет лететь или не умрёт.И только тогда снова пускаются в путь самостоятельно или примыкают к другому клину, чтобы догнать своих.

Если бы у нас был здравый смысл гуся, мы бы точно так же подстраховывали друг друга. Лучшие команды, состоят из людей, которые испытывали друг к другу искреннюю симпатию и всегда помогали друг другу, что бы ни случилось. Похоже, гуси давно это поняли.

 
КристинаДата: Субота, 11.12.2010, 00.27 | Повідомлення # 30
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Притча

Ученик спросил старца:
- Зачем ты каждый день читаешь книгу? Ведь ты уже читал ее? Спросил и старец:
— А зачем ты сегодня ел? Ведь ты же ел вчера? Ученик пожал плечами:
— Для того чтобы жить. Без пищи я умру. Старец кивнул:
— Вот и я каждый день читаю, чтобы духовно не умереть.

 
Форум » Тестовий розділ » На допомогу вчителю » Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук: