[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 3123»
Форум » Тестовий розділ » На допомогу вчителю » Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.29 | Повідомлення # 1
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Притча о табаке.

В далеком прошлом, когда табак только что был завезен в Армению из дальних стран, у подножия Арарата жил один старец, добрый и умный. Он сразу невзлюбил одурманивающее растение и убеждал людей не пользоваться им. Однажды старец увидел, что вокруг чужеземных купцов, разложивших свой товар, собралась огромная толпа. Купцы кричали: «Божественный лист, божественный лист! В нем средство от всех болезней!..»
Подошел мудрый старец, сказал:
- Этот «божий лист» приносит людям и другую пользу: к курящему в дом не войдет вор, его не укусит собака, он никогда не состарится.
Купцы с радостью посмотрели на него.
- Ты прав, о, мудрый старец! Но откуда ты знаешь о таких чудесных свойствах «божественного листа»?
И мудрец пояснил:
- Вор не войдет в дом курящего потому, что тот всю ночь будет кашлять, а вор не любит входить в дом бодрствующего человека.
Через несколько лет курения человек ослабнет и будет ходить с палкой. А как собака укусит человека, если он с палкой!
И, наконец, он не состарится, ибо умрет в молодости…

 
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.30 | Повідомлення # 2
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Віршик-переспів

Ходить гарбуз по городу
та й питає свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
всі родичі гарбузові?»
Обізвалась жовта диня-
гарбузова господиня:
« Ой живі, та не здорові
всі родичі гарбузові!»
Пожовтіли огірочки-
гарбузові сини й дочки -
жовті стали, хворобливі,
і сонливі, і ліниві.
Ні про що вони не дбають,
мерзнуть всі і засинають.
- Так чому ж таке сталось,
і не ждалось, не гадалось?
- Сіль звичайну ми вживаєм,
йодовану забуваєм.

 
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.31 | Повідомлення # 3
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Казка про дівчинку Марійку та бабусю Гігієну

Десь-колись у якомусь царстві жили-були тато, мама, дівчинка Марійка та бабуся Гігієна. Тато і мама працювали в полі, а Марійка залишалася вдома з бабусею.
Вранці, коли Марійка прокидалася, бабуся говорила:
— Марійко, прибери свою постіль, зроби зарядку, вмийся холодною водою
і сідай снідати.
Коли Марійка відмовлялася від манної каші або молока, хапала зі столу печиво і зби-ралася без сніданку бігти на вулицю, де на дівчинку вже чекали подружки, бабуся зу-пиняла ЇЇ:
— Спочатку поїж, а потім підеш гратися, — говорила вона. — Щоб рости,
необхідно їсти.
Завжди перед їдою бабуся примушувала Марійку мити руки, їжу подавала в чис-тому і гарному посуді. А коли Марійка поспішала, бабуся говорила:
— За столом не поспішай, від їжі, яку ковтають поспіхом, мало користі.
Марійка побоювалася бабусі і тому слухалася. Та якось під час вечері, коли
Марійка розкрила цікаву книгу, бабуся заперечила;
— Марійко, не читай за столом: погано засвоюватиметься їжа.
Дівчинка кинула книгу і зіскочила зі стільця:
— Не хочу, не буду! Набридло! Житиму, як хочу! — кричала Марійка. Налила
в брудну склянку молока, з'їла немите яблуко і пішла до своєї кімнати.
Вночі Марійка почула голосні крики і вереск. У спальні стрибали комашки, тарга-ни, бактерії та віруси. Марійка злякано спитала:
— Хто ви?
До неї підійшов один із них і відповів: —Я великий король Вірус Дванадцятий!
Але він був не схожий на короля. Його корону обплутало павутиння, він весь був у сажі. З його бороди звисали макарони. А червона сорочка була заплямо¬вана варен-ням.
— Це добре, що ти врешті позбулася прискіпливої бабусі Гігієни. Тепер
твоїми друзями будемо ми — бактерії та віруси.
Марійка відчула гострий біль у животі. Голова її пашіла і була дуже важкою.
— Бабусю, — тихо покликала Марійка. Але ніхто не відгукнувся. Тільки
з темних куточків на неї повзли бактерії та віруси, а попереду був король —
Вірус Дванадцятий....
Марійка занедужала. Вночі викликали "швидку допомогу". Наступного ранку дівчи-нка не пішла гуляти.
Вона хворіла. Лікарі за допомогою ліків боролися з бактеріями та вірусами. І коли ліки перемогли, дівчинка змогла виходити на подвір'я.
Після хвороби Марійка стала слухатися бабусю Гігієну: прибирала постіль, підтри-мувала чистоту в кімнаті, робила зарядку, вмивалася холодною водою, мила перед їдою руки, виконували її поради і більше не хворіла.
Л. Коротевич, В. Шахтенко

 
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.32 | Повідомлення # 4
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Про Мишу-грязнулю

Миша был ребёнком шести лет, и жуткий привереда. Он никогда не хотел мыть ру-ки (ноги и прочие частицы тела у него мылись как-то сами собою, никому непонят-ным образом).
Однажды его бабушка, по имени Степанида, предложила ему идти обедать. Миша пришёл в столовую, сел за стол и положил свои грязные руки на вафельную ска-терть. Степанида увидела это, и заметила Мише, что коли уж он свинья такая с дет-ства, то мог хотя бы из вежливости скатерти не марать. И ещё добавила, что гряз-ными руками есть нельзя, их, руки, мыть перед едой следует.
- Фу-ты, нуты! – всплеснул грязными руками Миша, и ошмётки с рук полетели в кастрюлю с борщом, на тарелку с котлетами и в салат из помидоров.
- Миша, - весьма спокойно отреагировала на это бабушка, - грязные руки, это… как бы тебе сказать… ну, в общем, там микробы, которые тебе в рот попадут.
- Ну, я не могу! – засмеялся Миша, схватившись за живот руками, окончательно ис-портив рубашечку.
- Миша, - продолжала Степанида назидательно, - от микробов случаются разные болезни, ведущие к летальному исходу.
- Вот потеха-то! – не унимался Миша.
Тут Степаниду переполнили чувства, и она от всей души лупанула половником Мишу по голове.
- И перестань смеяться, - добавила.
Миша с такой силой брякнулся головой об стол, что все тарелки и ложки зазвенели. Он и, правда, перестал смеяться и вообще издавать какие-либо звуки, оттого, верно, что помер. Бабушка Степанида покушала борща и села, довольная собою, вязать носки, рассуждая так:
- Если дети не хотят мыть руки перед едой, то и пусть себе остаются голодными! А Мишку этого, так и вовсе, давно уже надо было убить – столько котлет, компотов, пирогов, пельменей, печенья и конфет, можно было бы сэкономить, и накормить всем этим детей послушных, чистеньких и аккуратных. А грязнуль разных следует бить нещадно молотками и палками.

 
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.33 | Повідомлення # 5
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Розболілись в зайця зуби,
З болю в зайця спухли губи.
-Ох, яке у зайця лихо!
-Ходить, журиться зайчиха.
Зайця кутає у хустку,
Подає йому капустку,
Моркву з перцем, баклажани -
Все найкраще із баштана.
Відгортає заєць страви,
Сів, зітхаючи, на лаві...

До аптеки мчить зайчиха,
Срібні гроші губить з лиха.
У аптеці дятел бурий
Готував комусь мікстуру,
А зайчиха в плач з порогу:
-Дайте, дятле, допомогу!..
Біля хати на стежині
Стогне заєць у хустині.

Дятел зайця утішає,
Зайцю рота відкриває
І здіймає зразу крик:
-Ви відсталий чоловік!
Ви лінивий нечепура!
Ви цураєтесь культури!
І загинуть зуби ваші,
Не з їсте тоді і каші,
Не кажу вже про капусту.
-Чим я, дятле, провинився?
-3 жаху заєць затрусився,
Сів на призьбу, гірко плаче.
-Ти не чистиш зуби, зайче.

Ї все лихо йде від цього,
Каже дятел зайцю строго,-
А твої погані зуби
Доведуть тебе до згуби.
Ось тобі шалфей пахучий.
Від шалфею стане лучше,
Ну, а потім думать треба.
А тепер піду від тебе,
Бо й дивитися не хочу,
На запухлий ніс і очі...

Ліки зайцю пособили,
Знову ходить заєць в силі,-
Знову бігає по рясту,
Закупив в аптеці пасту,
Щіточки і порошок
І для себе, й для діток.
І щоранку, до сніданку
Із дітками-малюками
Чистить зуби коло дуба.
Й НЕ БОЛЯТЬ У ЗАЙЦЯ ЗУБИ!

 
MargoДата: Четвер, 21.10.2010, 22.37 | Повідомлення # 6
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Ромашка или как все

Однажды, когда садовник прогуливался по саду, к нему подлетела взволнованная пчела и начала звать на помощь. Она сказала, что ромашка погибает. Удивился са-довник, подумав: «С чего бы это, я ведь создал ей все необходимые условия и уха-живаю за ней, как надо»? Подойдя к ромашке, он увидел, что её лепестки начали вянуть, а некоторые уже отпали. Садовник нагнулся к ней, и погладил её. Она по-ложила свою головку ему на руку и горько заплакала.
«Ну, ну, маленькая, не плачь»,- успокаивал он её, а когда она немного успокоилась, садовник сказал - «а теперь рассказывай, что с тобой приключилось»?
И ромашка рассказала, что, родившись, она была очень счастлива. Ей очень нрави-лось её простое зелёное платьице, облегающее тоненькую талию, тоненькие ручки-листики и жёлтенькое, сияющее личико похожее на солнышко, окружённое вокруг белоснежными лучиками.
Но, однажды она обратила внимание на окружавшие её растения, которые красиво цвели, приятно пахли или приносили вкусные плоды. Яблоня гордилась своими вкусными и ароматными яблоками, роза - своими изысканными цветками и остры-ми колючками, которыми она могла защищать себя, а виноград - своим виноградом, и главное - усами. Все они говорили, что она какая-то не такая - в общем «не как все». Это очень расстроило маленькую ромашечку, ведь ей очень хотелось быть «как все», всем нравиться, и чтобы никто не смеялся над ней. С тех самых пор сча-стье покинуло её, и она стала самой несчастной. Ничто теперь не радовало её, ни платьице, ни тонкая фигура, ни ручки-листики, ни даже личико-солнце с его белы-ми лучиками.
Садовник укоризненно посмотрел на яблоню, розу и виноград и, покачивая головой, сказал: «Ну, куда это годится, разве я вас такому учил? Смотрите, что вы наделали - довели до слёз прекрасное, безобидное создание. И не стыдно вам? Вам, поди, тако-го никто не говорил, а вы вон чего удумали - сравнивать себя с другими, да ещё и зазнаваться. Не хорошо, ой как нехорошо!» Провинившиеся растения потупили гла-за в землю, опустили свои ветви и собирались, было заплакать. «Не слёзы должны вы лить, а понять, что вы сделали не так, и постараться больше не повторять своих ошибок»,- сказал садовник и вновь обратился к ромашке и, улыбаясь, спросил: - «Так значит, ты хочешь быть «как все»»?
«Конечно же»,- восторженно ответила ромашка, у которой сразу же высохли слёзы.
«Хорошо»,- сказал садовник - «завтра я исполню твою просьбу, если, конечно, ты не передумаешь».
От радости ромашка захлопала в ладоши-листочки и подпрыгнула бы, если бы кор-ни крепко не держали её. Она хотела было сказать, что она ни за что не передумает, но садовник не дал ей договорить. «Но есть у меня к тебе условие: подумай, что оз-начает быть «как все»»,- сказал он уже серьёзно и, развернувшись, ушёл, пригова-ривая - «ну что за растения пошли. Вы только посмотрите на неё, ей, видите ли, не нравится, какой я её создал, ей непременно хочется быть «как все»».
Ромашке казалось, что всё и так ясно. Оставшись наедине с собой, она задумалась, а что же такое быть «как все». Она посмотрела на яблоню, розу и виноград, в надежде найти в них, что-то общее, что объединяет их, кроме стебля и листьев, имеющихся у всех растений, хотя даже они были у всех разные. Но ей это не удалось, ведь все они были совершенно разные. Желая подстроиться под всех, она представила на своём тоненьком стебельке яблоки, цветки роз и их колючки, а так же виноград с его усиками, и тут же спросила себя: «А где же тогда буду я? Всё это не поместится на мне, ведь я такая маленькая». Сначала она испугалась, а когда представила себе эту картину, по саду пронёсся нежный, звонкий смех, как звон колокольчиков.
На следующее утро садовник, навещая ромашку, изумился тому, как она преобра-зилась. Она уже не походила на вчерашний цветок. Её повядшие лепестки вновь распрямились, а вместо выпавших выросли новые, и на её прекрасном личике вновь засияла улыбка.
С тех пор ромашка перестала сравнивать себя с другими растениями, а начала це-нить то, какой она была и старалась цвести как можно чаще, радуя всех своим видом.

 
MargoДата: Субота, 23.10.2010, 18.05 | Повідомлення # 7
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
В. Сухомлинський
Який слід повинна залишити людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.

Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима - ніхто не пам'ятає такого.

- Що ж ти лишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?

- Немає в мене ні сина, ні дочки.

- Може, ти дуба посадив?

- Ні, не посадив я дуба...

- Може, ти поле випестував?

- Ні, не випестував я поля...

- То, мабуть, ти пісню склав?

- Ні, й пісні я не склав.

- То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий, відбиток хлопчикової ніжки.

- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж малою, дуже мало...

Не так треба жити...

 
MargoДата: Субота, 23.10.2010, 18.11 | Повідомлення # 8
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Когда нужен зонтик...

- Дочка, возьми зонтик, погода пасмурная, дождик собирается, - попросила мама.

- Мне не нужен зонтик. Я спешу в гости. Вечером девочка вернулась из гостей

сердитая и сказала:

- Глупый дождь испортил мое новое платье. Завтра возьму с собой зонт.

- Зонтик нужен до того, как промокнешь, - засмеялась мама.

На следующий день девочка пошла играть во двор с зонтиком.

- Дочка, погода ясная. Зачем тебе зонтик? - спросила мама.

- Зонтик нужен до того, как промокнешь , - важно ответила девочка. Вскоре она вернулась домой расстроенная. Зонтик мешал ей играть.

Однажды девочка собралась с подружкой в лес за ягодами.

- Дочка, возьми с собой пирожки и питье. Жарко будет - попьешь, проголодаешься - пирожки скушаешь, - предложила мама.

- Я только что покушала, не хочу тащить лишнюю тяжесть, - отказалась девочка.

Вернулась девочка домой голодная, усталая и без ягод.

- Набрала я ягод, но захотела пить и съела половину. Глупое солнце так пекло, что я от жажды чуть не умерла. По дороге домой я проголодалась и вторую половину ягод съела. Глупая дорога была чересчур длинная, - сердито сказала дочка.

- Виновато не солнце и не дорога, а тот, кто не знает правило: зонтик нужен до того, как промокнешь , - объяснила мама.

- Причем здесь зонтик?! - воскликнула девочка.

Может быть, вы объясните, что имела в виду мама?

Вопросы для размышления:

• Как вы думаете, что имела в виду мама, когда сказала вернувшейся из леса дочке: «Зонтик нужен до того, как промокнешь»?

• Кто был виноват в том, что с девочкой часто происходили неприятности?

• Считаете ли вы себя предусмотрительным человеком?

 
MargoДата: Субота, 23.10.2010, 18.15 | Повідомлення # 9
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 44
Репутація: 5
Статус: Offline
Зачем нужна красота

Алена часто горевала из-за конопушек на лице.

- Ты мне и такая нравишься, - говорил девушке молодец Иван, но Алена думала, что он над ней смеется.

Однажды Алена ходила за ягодами на болото и увидела, что в трясине тонет старичок. Вытащила девушка старичка, а тот говорит:

- За то, что спасла меня, исполню одно твое желание. Говори, о чем мечтаешь.

- Хочу стать красавицей, - воскликнула девушка.

Старичок хлопнул в ладоши и исчез, а девушка вернулась домой.

«Ах, Алена, какая ты красивая!» - удивился Иван, встретив девушку.

Бросилась Алена к зеркалу и увидела, что на ее щеках вместо конопушек румянец алеет.

Теперь отбоя у девушки не стало от женихов, и Алена решила выбрать самого богатого.

Узнав об этом, Иван опечалился:

- Красота не долговечна. Исчезнет она, и бросит тебя богач.

Долго думала Алена над словами Ивана, а потом побежала к болоту и позвала старичка. Он явился словно из-под земли, и девушка попросила:

- Спасибо, что дал мне красоту, но сделай так, чтобы она не старилась.

- Вечна только внутренняя красота , -пробормотал старичок. Потом он снова хлопнул в ладоши и исчез.

Вернулась Алена домой, а там женихи ее ждут нарядные и богатые.

Посмотрела девушка на женихов и сразу поняла, что люди они пустые и жадные. Тут Иван во двор зашел и воскликнул:

- Алена, радость моя, при виде тебя солнце сильнее светит и птицы громче поют!

Взглянула Алена в его добрые ласковые глаза, и вспыхнула в ее сердце любовь. Поженились они и жили дружно и счастливо до самой старости.

Вопросы для размышления:

• Как вы думаете, что подарил старичок Алене, когда она пришла к нему во второй раз?

• О чем бы вы попросили старичка, если бы у вас было только одно желание?

• Когда вы встречаете незнакомого человека, на что вы прежде всего обращаете внимание?

• Что такое внутренняя красота?

• Если вас что-то расстраивает в собственной внешности, как вы справляетесь с этим?

 
ViktoriyaДата: Понеділок, 01.11.2010, 18.18 | Повідомлення # 10
Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Вірші для молодших школярів.

Бігла свинка

У обхід через ліщинку
бігла свинка у долинку.
— А чому не навпростець? —
дивувався баранець.
— Бо горішків дві торбинки
натрусила із ліщинки.
Крізь кущі через малинку
бігла свинка у долинку.
— Манівцями та по колу? —
всі цікавились довкола.
— Стиглі ягідки малинки
дуже люблять дітки-свинки.
У обхід через соснинку
бігла свинка у долинку.
— А чому не навпрошки? —
запитали малюки.
— Бігла свинка крізь соснинку,
щоб почухати там спинку.

Лічилка для малят

Раз — ми вранці прокидались,
потягнулись, одягалась.
Два — з водичкою ми дружим,
умиватись любим дуже.
Три — швиденько, по порядку
ми виконуєм зарядку!
На чотири в нас — сніданок
у такий чудовий ранок.
П’ять — бадьорий настрій маєм,
залюбки в садок рушаєм:
шість хлоп’яток, сім дівчаток,
вісім жовтих каченяток,
дев’ять котиків кудлатих,
десять песиків вухатих.

Автор Леся Вознюк

http://lesia.vozniuk.com

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.29 | Повідомлення # 11
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Сучасна притча «Кульбаби»Одна людина дуже пишався своєю прекрасною галявиною. Одного разу він побачив, що серед трави виросли кульбаби. Як він тільки не намагався позбутися від них, але кульбаби продовжували бурхливо рости.

Нарешті він написав до департаменту сільського господарства. Він перерахував всі методи боротьби з бур'янами. Лист закінчив питанням: «Я випробував всі методи. Порадьте, що робити? »

Незабаром він отримав відповідь: «Пропонуємо вам полюбити їх».

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.31 | Повідомлення # 12
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Байка «Притча дзен про двох лініях»
Одного разу до Вчителя дзен прийшов один з учнів і запитав його, що потрібно зробити, щоб стати краще самого кращого учня. Учитель намалював палицею на піску дві лінії і запитав у цього учня, що потрібно зробити, щоб одна з них стала довше іншої. Учень став вкорочувати одну з ліній, ділити її на частини і різними іншими способами зменшувати її. Учитель незворушно подивився на ці дії, а потім рядом з залишилася лінією провів довшу.

Мораль: щоб перевершити кого-то, не слід робити щось, що зробить гірше цієї людини. Зусилля слід спрямувати на себе, щоб стати краще за рахунок своїх достоїнств, а не слабкостей іншого.

Коментар: в процесі навчання краще не порівнювати дитину з іншими дітьми. Ефективним порівнянням може бути порівняння його сьогоднішнього з ним же, але вчорашнім.

Діапазон застосування байки: групова робота з підлітками, групова та індивідуальна робота з батьками, вчителями початкової школи.

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.33 | Повідомлення # 13
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Байка «Притча дзен про Вчителя і бідняка»
В одному селі жив дуже бідний чоловік. У нього було багато дітей, і сусідам важко було дивитися на лиха цієї сім'ї. Як-то раз учні прийшли до Вчителя і запитали, чому той не допомагає бідному. Учитель відмовчувався, але учні наполягали. Тоді Учитель попросив учнів запросити бідняка на зустріч з ним. Зустріч була призначена на середині мосту через річку. У призначений час бідняк підійшов до Вчителя. Учитель запитав його, чи не бачив той що-небудь, коли йшов по мосту. Той сказав, що вперше вирішив подивитися на небо, а тому не дивився вниз. Учитель підійшов до учнів і показав на мішок, що стоїть на початку мосту. Там було золото, але бідняк не захотів його побачити.

Мораль: допомога йде про запас тільки тим людям, які готові її прийняти.

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.43 | Повідомлення # 14
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Байка «Странник идет, опираясь на посох...»
Странник идет, опираясь на посох –
мне почему-то припомнилась ты.
Едет коляска на красных колесах –
мне почему-то припомнилась ты.
Вечером лампу зажгли в коридоре –
мне почему-то припомнилась ты.
Что б ни случилось на небе, на суше
Или на море – мне вспомнишься ты.
В. Ходасевич

Мораль: сильные чувства не требуют сильных слов.

 
КристинаДата: Середа, 03.11.2010, 19.49 | Повідомлення # 15
Генералісимус
Група: Администраторы
Повідомлень: 27
Репутація: 5
Статус: Offline
Байка «Монетка за биття»
Наталія Іллівна Сац у своїх спогадах наводить такий епізод. Одного разу, коли вона була дитиною, дружок по іграх її побив. Їй було страшенно прикро, і вона побігла додому скаржитися батькові. Батько взяв її за руку, і вони відправилися на квартиру, де жила ця хлопчик. Дівчинка вже тріумфувала, передчуваючи перемогу над кривдником. Яке ж було її здивування, коли її батько простягнув хлопчикові монету і сказав, що кожного разу, коли він буде бити дочку, він буде давати йому таку ж монету, поки вона сама не навчиться за себе заступатися.

А перед сном батько сказав дочці: «Не годиться тобі, моя учениця, скаржитися! У житті буде багато труднощів. Вчися їх долати, а не скиглити. Вчися боротися і перемагати! ».

 
Форум » Тестовий розділ » На допомогу вчителю » Притчі, оповідання, вірші на уроках з основ здоров`я
Сторінка 1 з 3123»
Пошук: